Показ дописів із міткою (фото). Показати всі дописи

неділя, 27 січня 2013 р.

Одяг стилю «фолк»

Оксана Богомаз | Велика Епоха | Україна

Що таке модний одяг у стилі «фолк»? І як відрізнити дійсно стильний одяг від «псевдофолку», який уперто нав'язується поп-культурою і приймається за ознаку

Поговоримо спочатку про те, що таке стиль у модному одязі. Це спільність засобів художньої виразності і творчих прийомів, які використовує дизайнер, створюючи свою колекцію одягу. Стильною може виглядати будь-яка жінка, якщо правильно зорієнтується у виборі нарядів і аксесуарів.

Чим характерний у першу чергу одяг у стилі «фолк»? Простим і зручним кроєм і використанням виключно натуральних матеріалів, що робить такий одяг завжди актуальним і незалежним від мінливості модних напрямів. Він давно завоював уми і серця жителів мегаполісів у всьому світі. Фольклорний одяг допомагає створювати свій внутрішній простір, доторкнутися до витоків своєї етнічної ідентичності.

Вітчизняні дизайнери дуже часто черпають своє натхнення в українській матеріальній культурі, використовуючи і творчо переробляючи традиційні мотиви. Покази таких колекцій однозначно зі схваленням сприймаються публікою і слугують ще одним доказом, що національний костюм володіє надзвичайною силою довговічності.

Одяг у стилі фолк — це велика різноманітність обробки у виробах. У його арсеналі — т-образні сорочки, спідниці з воланами, блузи з вишивкою, жилети і в'язані светри, овчинні кожушки, чоботи, різнобарвні хустки, хутряні шапки і оригінальні сумки. Все це може доповнюватися прикрасами зі шкіри, металу та дерева.

Застосовується в оздобленні вишивка, мереживо, рюші, шнурівка, плетиво... Найпоширеніший малюнок — геометричний, добре поєднується зі структурою тканини. У нього вкрапляться кольорові намистини або бісер, а іноді й напівкоштовні камені. Ручна робота завжди високо цінується знавцями моди, як показник індивідуальності й неповторності виробу.

Стильний одяг має виглядати гармонійно і колірна гама повинна бути підібрана так, щоб не було занадто строкатих, «кричущих» фарб. Банальне використання в чоловічому костюмі такого елемента, як шаровари, породило навіть поняття «шароварщина». Тобто примітивне і вузьке розуміння етнічних елементів в одязі. Одяг, що зроблений без смаку або такий, що шокує, отримав назву «кітч» і пропагується, як правило, в шоу-бізнесі, далекому від норм і правил.

Одягаючи стильний одяг з національною тематикою, ви завжди будете доречно виглядати і на дружній вечірці, і на офіційному прийомі. І головне — ви будете неповторні!

Жодного разу не лежала в лікарні

«Жодного разу не лежала в лікарні»

Одна з найстаріших буковинок Василина Кусяк днями відсвяткувала свій 105-й день народження. Довгожителька проживає у селі Іспас на Вижниччині. Народила дев’ятьох дітей, має 24 онуків, 22 правнуків та чотирьох праправнуків.
Секретом свого довголіття жінка вважає те, що все життя тяжко працювала. А ще каже, що свої роки їй залишила мама, яку вона втратила ще немовлям.

"Боїться голоду і ховає їжу"

Ми завітали до іменинниці на Василя. Хоч був лише ранок, привітати маму і бабусю з Днем ангела зібралися доньки та сини, онуки, правнуки, праправнуки. Нас зустріли хлібом-сіллю на вишитому рушнику. Разом із родиною ми випили за здоров’я довгожительки. Святково прибрана – у вишитій сорочці та квітчастій хустці – Василина Іванівна спала. "Цієї ночі мама очей навіть не зімкнула, лише під ранок заснула, – пояснює донька Фрозина. – Прокидайтеся, мамо, до вас гості прийшли, співатимете їм (будить жінку, – авт.)". Василина Іванівна сідає, спираючись на подушки, починає співати коломийки.

– Мама дуже любила співати, бо так їй ставало легше. Казала, що навчилася між дівчатами, коли пасла худобу. Знає дуже багато пісень і пам’ятає їх досі. У селі мама була знаною співанкаркою, любила ходити на весілля. Коли люди бачили, що йде Штефаниха (так її називали у селі), то казали, що буде співати і весілля буде гарне, – сміється пані Фрозина. – Хоч мама прожила нелегке життя. Біди зазнала з дитинства. Залишилася без мами ще немовлям. Тато привів до хати іншу жінку. Вона не злюбила Василину, змушувала її виконувати найважчу роботу, за будь-яку провину била. Друга мачуха виявилася не кращою: збиткувалася, як могла, всю злість зливала на бідну сироту, яку не міг ніхто захистити. Вдома тримали дуже велике господарство: корів, коней, свиней. За цим всім треба було наглядати, отож маму до школи не пустили. Вона не навчилася ні читати, ні писати. Замість підпису завжди клала хрестик.

Щасливою почувалася Василина, коли вийшла заміж за гарного й роботящого хлопця Степана Кусяка. Жили вони у злагоді, ніколи не сварилися, хоч дуже бідували. Не було навіть у що одягнутися, щоб піти до церкви. Під час Другої світової війни Степана забрали на фронт. Після поранення він повернувся додому. "Мама народила дев’ятьох дітей, але троє померло маленькими від голоду в 1940-х роках, – голос у Фрозини Степанівни тремтить. – Мама досі ховає під подушку їжу: боїться бути голодною. Розповідала, що їла лише квасок у полі, а дітям не мала що дати. Син Петро трагічно загинув в армії. А нещодавно помер ще один. 24 роки тому не стало нашого тата і мама залишилася вдовою. Вона дуже тяжко переживала смерть дітей і чоловіка, довго тужила".

"Усе літо ходила босоніж"

– Батьки ще змалку привчали нас до праці. Кожен мав свої обов’язки: хто корів пас, хто працював на полі, хто – в хаті, – пригадує син довгожительки Микола. – Нас вчили поважати старших, свою родину. За цю науку ми дуже вдячні батькам. Бо завдяки їм ми всі виросли роботящими, тримаємося разом. Працювали здебільшого в колгоспі: хлопці – трактористами, дівчата – доярками. Отримували нагороди та подяки.

– За своє довге життя мама жодного разу не лежала в лікарні, не визнавала ліків, – запевняє Фрозина Степанівна. – Навіть дітей народжувала вдома. А через кілька годин уже йшла до стайні годувати худобу. Коли буває, щось у неї заболить, то п’є чаї з трав, ноги натирає настоянкою хрону на горілці. Все літо мама ходила босоніж – до самих холодів. Майже ніколи не хворіла. Не пригадую, щоб вона сіла на хвильку і відпочила. Дуже рано прокидалася, пізно лягала спати.

– Бабуся бавила мене маленькою. Якщо я плакала, вона співала мені пісень, і я замовкала, – пригадує правнучка Уляна. – Коли запитую про її довголіття, вона відповідає: "Багато робила, весь час рухалася, тому так довго живу. Та й моя мама, яка померла молодою, залишила мені свої роки".

– Ми дуже пишаємося тим, що в нашому селі проживає 105-літня Василина Кусяк, – запевняє сільський голова Іспаса Михайло АНДРЮК. – Я ще вітав її зі століттям. Вона тоді сказала мені: "Дякую, що прийшли. Але я до вас ні разу не приходила". Ця жінка справді ніколи ні на що не скаржилася. Але коли пригадувала минуле, казала: "Діти, дай Боже, щоб ви ніколи не дочекалися такого. Нині я щаслива, бо маю що їсти і в що вбратися". Родина Кусяків дуже велика і шанована в селі. До праці ставиться, як до молитви. Донька довгожительки Фрозина 36 років пропрацювала на фермі, була передовою дояркою. Після смерті чоловіка вивела в люди трьох синів, доглядала за мамою і свекрухою. Онуки і правнуки Василини Іванівни теж проживають і працюють у нашому селі.
Надія БУДНА

Рівненчанин вишиває сорочки не гірше за жінок

Федора Михайловича Якуту в навколишніх селах Княгининської сільської ради знають не лише як справжнього господаря, а й також як вправного вишивальника та поціновувала цієї справи.

Навіть сільський голова ходить у сорочці, яку пан Федір власноруч вишив. А його вмінню так майстерно володіти голкою з ниткою можуть позаздрити навіть жінки.
Проживає славнозвісний вишивальник у селі Острів. Туди й вирушаю. Одразу видно, що там живуть справжні хазяї: на подвір’ї та обабіч багато різної техніки, у процесі будівництва додаткові, необхідні для сільського господарства, будівлі. Федір Михайлович зізнається, що це все робиться своїми руками, для блага сім’ї. Опісля господар запрошує у хату подивитися на його невеличкі вишивальні шедеври.
В одній з кімнат високо на стіні красується вишита ікона. Її пан Федір вишив не одну. Другу віддав дочці. Так, до речі, все вишиває по два, оскільки має двох дітей: сина Віталія, з яким живе, та дочку Ларису. Сорочки вишиті зараз уже мають усі онуки.
Дістає Федір Михайлович ще не завершену блузку. Вона для Лариси. На білому полотні вздовж і впоперек "зарясніли" калинові грона. Вишивання дуже дрібне, завдяки чому візерунок здається намальованим.
За це літо вишивальник "змайстрував" уже декілька сорочок. Грошей за них не бере, хоч і були на замовлення. Запитую, чому не хоче на цьому заробляти, адже така робота високо оплачується. Федір Михайлович відповідає: "Мені й пенсії вистачає, а вишивки свої продавати не хочу".
Навчився вишивати пан Федір ще у школі, щось підказувала мати. З трьох дітей тільки він засвоїв цю майстерність. До того у сім’ї ніхто з чоловіків за голку не брався. А коли одружився, то разом з дружиною вишивати почав. Свого часу навіть штори удвох вишивали. Зараз вони вже "не у моді", то зняли. Дружина Федора Михайловича Марія говорить, що навіть коли надто перевтомлюється на полі, то чоловік просить її вишивати. Справжній цінитель цього ремесла.
У залі на дивані розкладені подушки, які пан Федір також сам вишивав. Одні вишивав уже давно, інші — раніше. Правда, тепер часу стало більше, бо на пенсії, а колись ще на роботу на ферму доводилося ходити. Береться за вишивання частіше зимою, а влітку — коли пасе корову.
Біля свого діда, мов дзиґа, крутиться онук Владислав. Коли бабуся зайшла до хати, то одразу вгадала Владикове бажання сфотографуватися разом із дідом. А дід пригадав, що онук і сам уже вчиться вишивати. І схоже, що йому така робота також до душі.
У свої 63 Федір Михайлович ще з оптимізмом налаштований на майбутню вишивальну роботу. Аби лиш Бог дав сил і здоров’я ще колись одягнути у свою вишиванку малих правнучат.

"Рівненська газета" № 4 від 24 січня 2013 року

Категорія: Новини > Життя

Автор: Іванна МЕЛЬНИКПереглядів: 70

Metallic embroidery

Metallic embroidery, huge hoop skirts and matching brides: Paris couture week offers a glimpse of wedding dress trends to come

Jean Paul Gaultier's wedding gown finale featured a cluster of small flower girls hiding beneath the hoop skirt
Karl Lagerfeld used the Chanel show to make a statement on same-sex marriage with two identically-dressed brides by way of finale

A couture show traditionally ends with a bridal look, and the most recent collections in Paris this week did not disappoint.

Offering an early glimpse of what are likely wedding trends to come, dramatic hooped skirts and decadent feathers took center stage.

Jean Paul Gaultier's hooped skirt was so wide that it even fit a cluster of children inside it.

Photo by Rex Features (2095819d) Jean Paul Gaultier show,

The future of wedding gowns? The finales at this week's spring 2013 haute couture shows in Paris, such as Jean Paul Gaultier (pictured) revealed extraordinary dresses for high-rolling brides-to-be

Hide and seek: In the Jean Paul Gaultier finale, the model revealed a cluster of adorable children - or flower girls, perhaps - hiding inside the giant hooped skirt of her wedding gown

In fact, hooped skirts seemed to be a trend this year.

Elie Saab's final look also featured a voluminous baroque-style skirt.

More...

The ornate wedding gown on the Elie Saab runway looked fit for a royal wedding or a period drama.

But it wasn't all billowing skirts and conservative veils on the runways.

Here come the brides: The Chanel show concluded dramatically with two models in wedding gowns holding hands - a testament to Karl Lagerfield's view on gay marriage in France

Bucking the trend: Ulyana Sergeenko's peasant-style gown (left) was accented with a wide belt and hat, and the skirt on the Dior wedding dress (right) had tiny orange beads sewn into it

Dramatic: The ornate wedding gown on the Elie Saab runway - complete with hooped skirt and embroidered floor-length veil - looked fit for a royal wedding or a period drama

Designers broke with convention in various ways.

At Dior, the label showcased a classic wedding dress with a colorful twist: orange beads sewn into the skirt.

The gown was worn with a crisp white overcoat.

Ulyana Sergeenko's off-the-shoulder peasant-style gown was cinched at the waist with a thick beige belt, and the model wore it with a wide-brimmed hat.

Newer couture labels - including Armani Prive and Atelier Versace - bucked the trend altogether and chose not to include a wedding dress in their finale.

Metallics: Valentino's bridal gown (left) was embroidered with intricate silver stitching, while Giambattista Valli's strapless creation (right) was accented with a golden floral design

Some designers went metallic, adding silver and gold detailing to their white wedding looks.

The stunning floor-length dress that concluded the Valentino show had a halter-neck and was embroidered with a silver design.

And in the Giambattista Valli runway, gold accents and a large gold necklace accompanied the strapless, empire line gown.

The Chanel show concluded dramatically with a pair of brides walking down the runway hand-in-hand - a testament to Karl Lagerfield's view on legalizing gay marriage in France.

They each wore ethereal feathered creations topped off with a plumed hairpiece.

неділя, 20 січня 2013 р.

Йорданське льодове містечко села Спас потратило до Книги рекордів України (фото)

Два тижні знадобилося жителям села Спас Коломийськогго району, щоб створити на березі річки Пістиньки справжнє льодове містечко. Працювала вся громада: від 40 до 60 чоловік день у день з бензопилами чаклували над брилами льоду. Загалом використали майже сто тон криги з товщиною плити більш як 60 сантиметрів. Дизайнером містечка став місцевий житель Василь Симчишин, який і контролював весь процес будівництва.

Найтяжче було створювати льодову каплицю, зізнається один з майстрів Микола Тимофіїв: «Треба було дуже обережно ставити купол, щоб його не впустити на землю. Лід надто крихкий матеріал, і працювати було нелегко, але завдяки згуртованості ми змогли все зробити до Водохреща».

Йорданський престіл з аркою та чашами, статуї Івана Хрестителя та Ісуса, фонтан, сцена для роз коляди, ялинки, огорожа та різноманітні фігури в оздобленні зроблені руками жителів села розташувалися на території майже 0,2 га. Цьогоріч скульптури стоятимуть довго, переконані організатори. Цьому сприяють сили природи.

Такі старання місцевих жителів гідно оцінило представництво книги рекордів України і під час урочистого відкриття голові Асоціації «Великий Карпатський Бренд – Чиста Флора» Михайлові Стовп’юку, ініціатору створення містечка, вручили офіційний диплом про фіксацію рекорду.

Розколяда на крижаній сцені тривала до пізньої ночі. Традиційний фестиваль у Спасі зібрав більш як 20 колективів з Прикарпаття, а завершилися святкування біля гуцульської ватри.